Чак Норріс виступив з промовою перед студентами Університету Свободи (штат Вірджинія, США). Замість моральних настанов розповів про те, як Бог увійшов у його життя «ударом ногою з півоберта». За словами самого Чака, Бог направляє його шлях протягом багатьох років і буде продовжувати це робити і надалі! Також він розповідає про своє важке дитинство, нелегку кар’єру у кінематографі та про те, як серіал «Техаський рейнджер» став частиною його навернення.
Дуже рідко це роблю. Взагалі то я ніколи не виступав в університеті. Але сподіваюся, що коли почуєте моє свідоцтво, то зрозумієте наскільки сильно Бог допоміг мені у житті.
Я народився в Оклахомі в дуже бідній родині. Але моя мати мала надзвичайної сили віру. Брала нас з братом до костелу. Я був охрещений у віці 12 років і зберіг свою віру протягом усього життя.
Мій батько був алкоголіком, тож практично не був присутнім у моєму житті. Я зростав дуже несміливим, замкнутим і слабким фізично хлопцем. Ніколи не міг змусити себе сказати що-небудь перед усім класом. Щоразу, коли учитель просив мене встати і розказати вивчене, я сидів і махав головою, що не буду цього робити. Дуже боявся сказати щось не так. Тож просто сидів на лавці весь червоний від сорому.
По закінченні школи я вступив до армії. Як солдат військово-повітряних сил був відісланий до Кореї. Там я познайомився з бойовими мистецтвами. Коли повернувся до Штатів, то мав чорний пояс з Тхе-квон-до та бронзовий з Дзю-до. Тоді, в 60-х, мало хто мав будь-яке уявлення про бойові мистецтва. Я відкрив клуб і дав рекламу авторських курсів.
На свою першу зустріч я ретельно готував промову. Вивчив її так, що міг дослівно проговорити від початку до кінця. А тоді від кінця до початку (сміється).
До гімнастичної зали, де відбувалася зустріч, прийшло близько 500 осіб. Я взяв мікрофон і сказав: «Доброго вечора, пані та панове. Мене звати Чак Норріс. Сердечно вас вітаю». Це останнє , що я пам’ятаю. Не знаю, що було потім, пригадую тільки, що ходив по залі і показував різні удари руками. Щось у мені переламалось. Переламалось почуття небезпеки, з яким я жив протягом 21 року.
Тоді я спитав у Бога, що мені робити далі. Думав, що маю викладати бойові мистецтва, але відчував десь усередині, що це не є моїм справжнім покликанням. Тож став чекати.
Одним з моїх приватних учнів був знаменитий кіноактор Стів МакКвін. Він запитав мене, чим би я займався, якби не мав своїх шкіл бойових мистецтв. Запитав також, чи був я колись актором. Я сміявся над ним. Я ніколи не грав навіть у шкільних виставах. Але Стів сказав: «У тобі є щось таке, що мені подобається. Давай подивимось, що покаже камера». Він переконав мене.
Моя життєва філософія була така: якщо я щось починав, то мав це закінчити. Тож я вирішив продовжувати акторську кар’єру. Потім зіграв у багатьох фільмах, використовуючи свій досвід бойових мистецтв. Зняв свій перший фільм про ніндзя. Він приніс мені успіх.
На жаль, саме тоді я повністю влився у повне розваг Голівудське життя і загубив свою віру. Це просто неймовірно наскільки я був нещасним, хоча знімав багато хороших фільмів і заробляв багато грошей. Не розуміючи для чого. Тоді я подумав, що, можливо, треба працювати ще більше, щоб бути щасливішим. Але чим більше я працював, чим більше отримував слави, тим більше дірок було у моєму серці і більше пустоти. Не зрозуміло, чому.
Тоді я отримав пропозицію зніматися в серіалі «Уокер: Техаський рейнджер». Я влився в нього. Зазначалося, що серіал мав бути орієнтований на родинний перегляд. І отримав величезний успіх. Але він знову не радував мене, не давав мені відчуття щастя. І знову не зрозуміло чому.
Під час своєї кар’єри я розлучився з першою дружиною. Через 14 років друг познайомив мене з моєю теперішньою дружиною Джиною. Джина завжди була християнкою.
Наше життя виглядало так: я йшов зніматися у «Техаському рейнджері», а вона читала Святе Письмо. Читала Біблію щодня. Зрештою запропонувала, що буде читати мені вголос.
Одного ранку під час читання я почув голос Святого Духа: «Чак, саме час повернутися до мене».
І я зробив це, повернувся.
В тому часі ми з Джиною почали знімати телешоу. Я дуже палко прагнув Бога. Прагнув його увесь час. Мама завжди говорила мені: «Бог має на тебе свої плани». А мені завжди було цікаво, які саме. Я думав, що план для мене був стати кінозіркою, але в такому разі Бог переставав бути частиною мого життя.
Тоді була створена освітня програма KickStart Kids. Я знав, що за 15 років викладання, зміг передати філософію бойових мистецтв тисячам молодих людей. І думав про мільйони дітей, батьки яких не мають грошей на те, щоб віддати їх до професійної школи.
Я запитав себе: «Як я можу їм допомогти?» І ми почали впроваджувати освітні програми з бойових мистецтв у провінційних школах. Так, щоб діти могли приходити і навчатися безкоштовно.
Це було 10 років тому. З того часу нашу програму відвідало близько 150 тисяч дітей.
Бойові мистецтва змінили ціле моє життя. І відчуваю, що прямо зараз змінюють життя тисяч дітей, котрі живуть в умовах, в яких перебував я сам.
На кінець залишаю вам ще один вислів: «Багато задумів у серці людини, але тільки Бог її скеровує» (Прип. 19, 21). Бог справді скеровував мене протягом багатьох років і буде продовжувати далі. Сподіваюся, ви теж дозволите Йому це робити. Тоді ніколи не заблукаєте, я вам обіцяю».
Промова Чака Норріса відбулася під час церемонії вручення відомому акторові диплому доктора гуманітарних наук Університету Свободи (штат Вірджинія, США). Університетська влада хотіла таким чином вшанувати його благодійну діяльність. На початку церемонії ректор назвав Чака Норріса «таким взірцем для молоді, які рідко трапляються у світі розваг».
Чак Норріс заснував дві благодійні організації «Make-A-Wish» та «KickStart», котрі допомагають дітям з потребуючих родин. Відомий своїми християнськими переконаннями, він написав кілька книжок про свою віру та автобіографію. Також є членом комітету з впровадження уроків Біблії в публічних школах.
Джерело: kyrios
Фото: ridus
А як же ж щодо негативного ставлення церкви до філософії східних бойових мистецтв?